15 жовтня – Всесвітній день сільських жінок

Осінь дарує нам золото падолисту, різнобарв’я хризантем і своє неповторне свято - Міжнародний день сільських жінок.

 

Ідея проведення Міжнародного дня сільських жінок була запропонована на ІV Жіночій конференції ООН, яка пройшла у 1995 році в Пекіні. Було вирішено щорічно 15 жовтня відзначати цей День під гаслом соціальної допомоги жінкам, що проживають у селі.

 

Жінка в Україні завжди була берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Сільські жінки не лише трудилися в полі та на городі, а й народжували дітей, розмальовували хати, вишивали, робили писанки, пряли, ткали килими. Українки завжди славилися своїм розумом, охайністю, співучістю, вродою. Сільські жінки – це та опора суспільству, що дає не лише матеріальні блага, а й зберігає духовність нації.

 

Не залишилися осторонь цього свята й працівники Боромлянської сільської бібліотеки. Напередодні цього дня, в читальній залі бібліотеки було проведено літературно- годину «Вклонися їй, скажи привітне слово і руки працьовиті поцілуй», на яку були запрошені берегині нашого села. Ведучі свята бібліотекарі розповіли про походження свята, наголосили, що саме в сільських жінок, які дали життя більшості нині сущих українців, на плечах лежать турботи про сім’ю і виховання дітей, хатні справи і справи по домашньому господарству, просто робота та безліч інших справ, про які навіть і не підозрюють жителі міста. Тож Міжнародний день сільських жінок, принаймні, один раз в рік покликаний нагадати суспільству, наскільки воно зобов'язане сільським жінкам і наскільки цінна їх праця.

 

До уваги присутніх була організована однойменна книжкова виставка «ЖІНКА,яка несе на плечах світ».

 

Присутніх щиро привітала зі святом активна учасниця всіх заходів , які проводяться в бібліотеці Солоха Г.І. та розповіла про відомих жінок нашого села.

 

На святі звучали вірші у виконанні сільських поетів: СуковаН.О.,КасяненкоГ.І.,Касяненко О.С.

 

По закінченні свята працівники бібліотеки пригостили учасників ароматним чаєм та солодощами.

 

Щиро вітаємо зі святом Вас, шановні сільські берегині.

 

Велика подяка вам за вашу працю, любов до землі, терпіння й витримку. Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй сільських трудівниць буде належно оцінена.

 

Козацькому роду нема переводу

Щороку 14 жовтня — на Святу Покрову — в Україні відзначається День українського козацтва. Це дуже важливе свято для нашого народу, адже козацтво відіграло вирішальну роль у становленні нашої держави. Його історичне значення важко переоцінити. А починаючи з 2015 року цей день особливо святковий, адже на державному рівні вирішено відзначати День захисника Вітчизни.

     З нагоди цих свят у Боромлянській бібліотеці  була проведена історична година  ‘’ Козацькому роду нема переводу’’.

На початку зустрічі діти прослухали історію українського козацтва, пригадали гетьманів України та головні козацькі заповіді. Школярi дізналися про те, хто такі запорожці, про героїчні звитяги козаків, їх походи, побут та звичаї, про те, як на Запорізькій Січі молодих  хлопців приймали у козаки. Згадавши минуле, учні знаходили відповіді на запитання патрiотичноi вікторини, присвяченої козацтву. . Діти з великим задоволенням взяли участь в конкурсах, які підготували бібліотекарі.

    Юні козачата - учні 7 класу зачитали кодекс лицарської честі козаків і усі хором присягнули на вірність Вкраїні й народу. Хлоп'ята брали участь у розважально-пізнавальній грі: згадали козацькі пісні та прислів'я.    Бібліотекарі побажали дітям рости здоровими, загартовувати тіло і душу, любити Україну, вивчати  історію і примножувати її славу. За активну участь у бібліотечному заході козачата одержали у подарунок солодощі.

Друга частина заходу була присвячена Дню захисника України. На зустріч з учнями  завітав учасник бойових дій в зоні АТО, підполковник  Микола Андрійович Гонтаренко  .Дуже уважно слухали дiти щиру розповідь гостя про військове сьогодення, нелегкі армійські будні,  про важкі моменти під час боїв, про відносини з місцевим населенням, про підступні вилазки ворога  та задавали багато запитань. Душевна  розповідь  Миколи Андрійовича не  залишила байдужим  жодного з присутнiх,  очi пiдлiткiв свiтилися   гордістю  за  відважних  синів  рідної  землі.