Українські вишиванки, ніби райдужні світанки

Українська вишивка сягає своїми корінням у сиву давнину.  ХVI – XVII століття – епоха українського відродження, найбільший розквіт вишивки. Вишиванням займались кожну вільну хвилину, в період вечорниць і досвіток, довгими осінньо – зимовими вечорами. Народні вишивки захоплюють нас  досконалою композицією, різнобарвним колоритним вирішенням.  У своїх роботах народні майстрині відображали одвічний потяг людини до краси, зв'язок з рідною природою. В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе.  З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.

    Майже кожна область, кожний район, часто і окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки надавали перевагу тому чи іншому узору, барвам. Тому за кольором, орнаментом, фактурою  вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народної майстрині старанно зберігають свої традиції.

До Всесвітнього дня вишиванки в Боромлянській сільській бібліотеці була проведена народознавча бесіда «Українські вишиванки, ніби райдужні світанки».

«Пам'ять священна...».

9 Травня – це День Перемоги для кожного з нас, свято, яке назавжди залишиться в наших серцях. Цей день завжди збережеться у пам’яті прийдешніх поколінь.

 

 

 

6 травня бібліотекарі Боромлянської сільської бібліотеки разом з вчителями  та учнями 4-х класів  провели  годину пам’яті:  «Пам'ять священна...».  Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч міст і сіл. Саме про цю страшну війну, про тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам'ятників, проникливо та душевно учасники заходу читали вірші.  Бібліотекарі розповіли учням про пам’ятники загиблим воїнам, які спорудженні на території нашого села . Ми – українці ! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків. Ми завжди будемо шанувати тих, хто пережив страшну війну, в кого й досі болять рани, в журбі та в молитві будемо пам’ятати всіх, хто не повернувся з  тієї проклятої для всього світу війни.

 

 

День Перемоги завжди викликає  почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас. Знаючи, якою великою ціною завойовано нашу Перемогу, ми  схиляємо голову перед священною пам'яттю загиблих.